Шановний, Вікторе!
Коли прочитав Ваш роман «Собор Паризької Богоматері», я був вражений. Вражений незвичністю сюжетних ситуацій, оригінальністю характерів. Переді мною постав середньовічний Париж, місто ХV століття, галасливим натовпом пройшли представники різноманітних верств суспільства – від злидарів до короля Людовика ХІ. Це ж який талант, творчу уяву потрібно було мати, щоб так живописно відтворити усі сторінки історичної дійсності.
Я у захваті від вашого багатогранного таланту, Вікторе, і вважаю, що Ви – неперевершений романіст, цікавий поет та плідний драматург.
У майбутньому я хочу стати істориком, а згодом – піти у велику політику. Тому я з задоволенням прочитав Ваш історичний роман. Познайомився я також і з Вашими драматичними творами, які написані переважно на історичному матеріалі. Це «Марія Тодор», «Ернані», «Король бавиться», де ви викриваєте тиранію монархів, нікчемність придворного життя.
Ваші історичні твори допомагають мені не тільки більше дізнатись про далеке минуле, а й краще розібратись у нашій сучасній українській політиці.
Мені добре відомо, що і Ви серйозно займались політикою, були членом Французької Академії, отримали звання пера, мріями про посаду міністра.
Отже, я захоплююсь не тільки вашим талантом, а і вашою цілеспрямованістю, наполегливістю, порядністю. Гадаю, ваше життя можна назвати щасливим. Ви зуміли реалізувати себе як особистість. Щиро дякую Вам за цікаву творчу спадщину і за самовіддане служіння французькому народові, яке може бути взірцем навіть для сучасних українських політиків.
З повагою до Вас учень 9 класу
Богдан Маркін.
