Мене звуть Стегній Люба. Я навчаюся в одинадцятому класі. Я громадянка України і палка патріотка своєї держави. Але у мене є одна мрія – побувати в Грузії, і, сподіваюсь, що вона здійсниться.
У цій багатій та цікавій країні колись давно жила моя прабабуся, яку я, на превеликий жаль, бачила тільки на фотокартках. Вона була дуже гарна! Мама мені розповіла багато чого цікавого про бабусю та її чудову країну.
З уроків географії я дізналась, що Грузія – не дуже велика країна, її площа становить 70 тисяч квадратних кілометрів. Вона простяглася від Чорноморського узбережжя до хребтів Великого Кавказу.
Грузія – багатонаціональна країна, до складу якої на правах автономії входять Абхазія, Аджарія, Південна Осетія. Сімдесят відсотків населення становлять грузини, серед інших – вірмени, росіяни, абхазці, осетини та, навіть, українці, хоча їх там небагато. В цій країні функціонують дві мови: грузинська та абхазька. Тисячолітня історія заселення та освоєння цього краю спричинила значне релігійне розмаїття. Моя прабабуся, наприклад, була православною, але є там і мусульмани.
Грузини – справжні гурмани. І моя прабабуся вміло готувала смачні та запашні, завдяки спеціям, національні страви. І гостинно зустрічала та щедро пригощала кожного, хто заходив у її домівку. А ще вона вміла готувати справжнє вино. У Грузії вирощують багато винограду, з якого потім роблять цей чудовий напій.
Я знаю про традицію, якої дотримуються всі жителі цієї країни. Після збирання першого врожаю виноград містять у велику діжку. Потім під музику танцюють в ній і своїми ногами видавлюють сік, з якого за старовинними рецептами виготовляють вино. Велику кількість вина споживають самі грузини, а решту відправляють за кордон. І це приносить великий прибуток державі.
Значне місце у народному господарстві посідає машинобудування. Воно забезпечує потреби сільського господарства в машинах та устаткуванні, ще там виготовляють транспортні засоби, верстати, прилади.
Та мені важливо знати не тільки про сучасну Грузію, а й про її далеке минуле, та її видатних особистостей.
З уроків історії я дізналась, що на початку XII століття блискучий полководець і правитель Давид Будівничий зумів об’єднати свою роздрібнену вітчизну, зробити її могутньою державою. Але найвищої слави Грузія досягла за правління цариці Тамари. Цей період навіть називають „золотою добою” або „грузинським ренесансом”.
А на уроках зарубіжної літератури я відчула на собі чарівну силу поеми Шота Руставелі „Витязь у тигровій шкурі”. І хоча дев’ять століть відділяють моє покоління від часу написання цієї поеми, але вона мені цікава і зрозуміла. Коли я читала цей твір, я намагалася розібратися в тонкощах поетичної майстерності поета і в джерелах грузинської мудрості.
За словами моєї матері, моя прабабуся знала чимало уривків з поеми напам’ять, використовувала у мові афоризми з неї. І вважала цей твір Біблією грузинського народу. Коли я дізналась, що у Грузії найкращим подарунком на весіллі вважається ця книга, то не була здивована, бо і я вважаю її заповітною, національною, самобутньою.
А про самого Шота Руставелі, знаменитого лицаря грузинської літератури, я дізналась більше, ніж мої однокласники, бо в бібліотеці відшукала додаткову літературу про нього.
Я переконалася, що про життя Шота Руставелі збереглося більше легенд, ніж достовірних фактів. Він був не тільки геніальним поетом і великим гуманістом Середньовіччя, а й знавцем історії, астрономії, медицини, військового мистецтва. Вмів по-справжньому кохати, через усе своє життя проніс любов до сонцеликої цариці Тамари. А після її смерті відправився у Хрестовий монастир в Єрусалим, щоб стати самітником.
Мені цікава не тільки грузинська література, а й грузинські танці та пісні. Особливо я полюбляю слухати пісні у виконанні Сосо Павліашвілі. Він уміє передати грузинський темперамент та національний колорит.
У Грузії, як і у нас, існують екологічні, соціальні та політичні проблеми. Та я впевнена, що мудрий грузинський народ обов’язково їх розв’яже. Громадянам цієї держави я бажаю взаєморозуміння й миру.
Коли я закінчу своє навчання у школі, а це буде зовсім скоро, обов’язково поїду відвідаю цю країну.
Люба Стегній, учениця 11 класа.
