Остап і Андрій – сини Тараса Бульби. Вони майже однолітки, молоді, дужі хлопці. Навчалися в Київській академії. Остап ледь не з дитинства мріяв про Запорозьку Січ, кілька разів кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом, примусила його бути сумлінним учнем. За вдачею він був суворим, не прощав обід.
Андрій вчився легко, був мрійником, цінував красу, не був байдужим до жінок. Ніжним він був і до матері. Одного разу хлопець познайомився з прекрасною полячкою, хоч і одержав за це тумаків від її челяді.
Остапу ніби на роду був написаний шлях битв і подвигів. Загинув мужній воїн, як герой, не промовивши й слова під тортурами ворогів.
Андрій спочатку теж „поринув у чарівну музику куль і мечів”. Та краса дівчини так полонила його, що він забув про все. Андрій виступив у бою на боці поляків проти своїх козаків-товаришів. За це був покараний. Батько вбив його і брату не дав поховати його по-християнські. Так безславно помер Андрій.
Були сини одного батька та не одного характеру, й не одної долі. Тому й загинули по-різному, один – патріотом, а другий – зрадником.
Ковтиха Олена, учениця 7 класу.
