Шотова Наталя. Досвід вчителя

Волноваська районна державна адміністрація
Районний відділ освіти
Валер’янівська загальноосвітня школа I-III ст..

Номінація: твір з історії

Грузія – країна моєї мрії

Виконавець:
учениця 11 класу
Валер’янівської ЗОШ I-III ст.
Стегній  Любов
Років: 16

Домашня адреса:
с. Валер’янівка,
вул. Леніна, 71
Волноваський район
Донецька обл.

Учитель-консультант:
Шотова Наталя Павлівна,

учитель історії
кваліфікаційна категорія
„учитель вищої категорії”

Валер’янівка 2010

Мене  звуть Стегній Люба, я навчаюся в одинадцятому класі. Я – громадянка України і палка патріотка своєї держави. У мене є одна мрія – побувати в Грузії і, сподіваюсь, що вона згодом здійсниться.

У цій багатій та цікавій країні колись давно жила моя прабабуся, яку я, на превеликий жаль, бачила тільки на фотокартках. Вона була дуже гарна! Мені мама розповідала багато чого про бабусю та її чудову країну.

З уроків географії я дізналась, що Грузія – не дуже велика країна, її площа становить 70 тисяч квадратних метра. Вона простяглася від Чорноморського узбережжя до хребтів Великого Кавказу.

Грузія – багатонаціональна країна, до складу якої на правах автономії входять Абхазія, Аджарія, Південна Осетія. Сімдесят відсотків населення становлять грузини, серед інших – вірмени, росіяни, абхазці, осетини та навіть українці, хоча їх там небагато. В цій країні функціонують дві мови: грузинська та абхазька. Тисячолітня історія заселення та освоєння цього краю спричинила значне релігійне розмаїття. Моя бабуся, наприклад, була православною, але є там і мусульмани.

Моя бабуся була справжньою гурманкою. Вона вміло готувала смачні та запашні, завдяки спеціям, національні страви і гостинно зустрічала та щедро пригощала кожного, хто заходив у її домівку. А ще вона вміла готувати справжнє вино. У Грузії вирощують багато винограду, з якого роблять цей чудовий напій.

Після збирання першого врожаю виноград містять у велику діжку. Потім під музику танцюють у ній і своїми ногами вичавлюють сік, з якого за старовинними рецептами виготовляють вино. Велику кількість вина споживають самі грузини та ще й відправляють за кордон. І це приносить великий прибуток державі. Значне місце в народному господарстві посідає машинобудування. Воно забезпечує потреби сільського господарства в машинах та устаткуванні.

Та мені важливо знати не тільки про сучасну Грузію, а й про її далеке минуле та її видатних особистостей.

З уроків історії я дізналась, що на початку XII століття блискучий полководець і правитель Давид Будівничий зумів об’єднати свою роздріблену вітчизну, зробити її могутньою державою. Але найвищої слави Грузія досягла за правління цариці Тамари. Цей період навіть називають    „золотою добою” або „ грузинським Ренесансом”.

А на уроках зарубіжної літератури я відчула на собі чарівну силу поеми Шота Руставелі „Витязь у тигровій шкурі”. І хоча дев’ять століть відділяють моє покоління    від часу написання поеми, але вона мені цікава і зрозуміла.

Коли я читала цей твір, я намагалася розібратися в тонкощах поетичної майстерності поета і в джерелах грузинської мудрості.

За словами матері, моя бабуся знала чимало уривків з поеми напам’ять і вживала у своїй мові афоризми з неї. І вважала цей твір Біблією грузинського народу. Коли я дізналась, що в Грузії найкращим подарунком на весіллі вважається ця книга, то не була здивована, бо і я вважаю її заповітною, національною, самобутньою.

А про самого Шота Руставелі, знаменитого лицаря грузинської літератури, я дізналась більше, ніж мої однокласники, бо в бібліотеці відшукала додаткову літературу про нього.

Я переконалася, що про життя Шота Руставелі збереглося більше легенд, аніж достовірних фактів. Він був не тільки геніальним поетом і великим гуманістом Середньовіччя, а й знавцем історії, астрономії, медицини, військового мистецтва. І вмів по-справжньому кохати, через усе своє життя проніс любов до сонцеликої цариці Тамари. А після її смерті відправився у Хрестовий монастир до Єрусалима, щоб стати самітником.

Мені цікава не тільки грузинська література, а й грузинські танці та пісні. Особливо я полюбляю слухати пісні, які виконує Сосо Павліашвілі. Він уміє передати грузинський темперамент та національний колорит.

У Грузії, як і у нас, існують екологічні та політичні проблеми. Та я впевнена, що мудрий грузинський народ обов’язково їх розв’яже . Громадянам цієї держави я бажаю взаєморозуміння та миру.

Коли я закінчу своє навчання,  а це буде зовсім скоро, я обов’язково поїду відвідаю цю країну.