Шотова Наталя. Досвід вчителя

Ведуча.Добрий день! Сьогодні п’ятниця і, як завжди ,  з вами ток- шоу  “Я так думаю” і я… (ім’я, прізвище).

Наша сьогоднішня програма присвячена французькому письменнику- романтику Віктору Марі Гюго, автору всесвітньо відомого історичного роману “Собор Паризької Богоматері.” Ми поговоримо про Віктора Гюго як особистість, як творчо обдаровану людину і як талановитого  політика, зустрінемось із героєм  його роману  і спробуємо зрозуміти, чому Віктор Гюго  ще  за часів свого життя мав такий великий авторитет у своїх співвітчизників і в усьому світі, і чому його роман “Собор Паризької Богоматері” продовжує нас хвилювати і досі.

Добре відомо, що “Собор Паризької Богоматері”- історичний романтичний роман, отже з’ясуємо деякі теоретичні поняття. Це ми зробимо для того, щоб виявити рівень підготовки  наших учасників до серйозної розмови. Шановна публіко, у мене до вас три запитання, пов’язаних з теоретичними поняттями.

1.Який літературний напрям називається  романтизмом?

(Це літературний напрям, який формувався на противагу класицизмові. Визначальними для романтизму стали заперечення раціоналізму  доби Просвітництва, відмова від реалістичного зображення дійсності, неприйняття буденності і звеличення  “життя  духу”, культ почуттів, заглиблення у внутрішній світ людини, захоплення фольклором, давньою історією, тяжіння до фантастики.)

2.Яка форма епічного жанру називається романом?

(Це велика форма епічного жанру літератури: складний  за будовою прозовий твір, у якому широко охоплено життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.)

3.А який роман називається історичним?

(Роман історичний – це твір, в основі якого історичний сюжет у художній формі відтворює якусь епоху, певний період історії. У ньому історична правда поєднується з художньою вигадкою, історичні особи з вигаданими.)

Ведуча.Мені приємно,що  серед вас є учасники,  добре обізнані з теоретичними поняттями. А тепер перейдемо до справи.

Добре відомо, що Віктор Гюго був людиною комунікабельною. Він мав багато знайомих, приятелів.Якби вони були присутні на нашій програмі, то, як ви гадаєте, що б вони сказали про нього?

1 учасник. Я думаю, що перший приятель обов’язково б сказав, що Гюго вважав негідним людини, яка поважає себе, випрошувати у журналістів похвальні відгуки. “Я надішлю свою книгу до газети,- говорив він,- вони скажуть про неї, якщо вважатимуть за потрібне, але я не буду канючити у них похвал, як милостиню”.

2 учасник. А я думаю, що другий приятель обов’язково підкреслив би, що уже у 20 років Гюго був на порозі слави, його читали і старий король, і молоді люди, і колеги-літератори.

3 учасник.  На мою думку, третій приятель додав би, що  для нього Гюго-поет невіддільний від Гюго-людини. “Якось я мав честь написати йому:” Мені  подобається ваша прямолінійність і відвертість, ваші високі почуття подобаються ще більше, ніж ваш талант, хоча і він мені дуже подобається.”

Ведуча. Ми з вами живемо у 21 столітті, і для нас не проблема зазирнути у далеке минуле, або поговорити з тими, кого  вже давно немає в живих. Сьогодні ми надамо вам можливість  поспілкуватись з самим Віктором  Гюго. Давайте поаплодуємо йому і запросимо до себе.

| Під оплески заходить Віктор Гюго разом з дружиною, сідають.|

Вікторе! Щиро  дякую Вам за те, що відгукнулись на наше запрошення і, незважаючи на брак  часу, прибули на нашу програму, та ще й не один, а разом  зі своєю дружиною. Розкажіть нам, будь ласка, про свою роботу над романом “Собор Паризької Богоматері”.

Віктор Гюго. Я завершив роман на початку 1831 року. Цей великий  роман я  написав за 6 місяців. По суті  мені було потрібно лише усе записати і скомпонувати, оскільки матеріал я збирав та обдумував 3 роки, прочитав чимало історичних праць. Я добре знав собор, старовинні та тогочасні документи. Я сподівався, що  у романі усе буде  історично точним: обстановка, люди ,мова. І все ж таки цей твір -  плід моєї уяви, фантазії . Есмеральда, Квазімодо, Клод Фролло та інші – це вигадані мною герої.

Ведуча. Біля Віктора Гюго скромно сидить його кохана вірна дружина. Адель, чи важко бути дружиною  такого відомого  письменника?

Адель. Так, бути дружиною  такого талановитого поета і письменника дуже нелегко.  Але я  намагалася бути над усіма   непорозуміннями і негараздами і вибачала йому все. Я хочу зачитати уривок з листа Віктора до мене і, я думаю, ви мене зрозумієте правильно. Він пише:”Дорога, люба моя дружино, які лагідні твої листи. Вони- сама ніжність. Для мене твій лист, як квітка  сонцесяйної весни”.

Ведуча. Шановні учасники! У вас є можливість  поставити питання відомому письменнику. Раджу скористатися цією нагодою.

1 учасник. Вікторе! Чи не перешкоджала політична діяльність  вашій літературній кар’єрі?

Віктор Гюго. Навпаки, вона допомагала мені плідно працювати. Я пристрасно чинив суд над людськими вчинками минулого і тогочасного.

2 учасник. Ваша дружина якось згадувала історію написання  “Собору Паризької Богоматері” і сказала, що ви “увійшли в цей роман, як у в’язницю.” Чому?

Віктор Гюго. За умовами контракту мені необхідно було до  1 лютого 1831 року представити видавництву нову книгу. Я серйозно взявся за цю працю, коли до означеної дати залишилося лише 5 місяців. Я сховав у шафу одяг, заховав ключі, позбавивши себе можливості виходити з дому, і поринув у працю.

3 учасник. Чому ви обрали саме добу Середньовіччя?

Віктор Гюго. Кінець XV століття в історії Франції- болючий перехід від феодальної роздробленості до зміцнення монархічної влади. Зображуючи  цей період, я піддав  нищивній критиці необмежену владу короля та ненажерливих феодалів. Я намагався розібратись у причинах конфлікту народу і влади.

Ведуча. Пробачте , Вікторе! Наш режисер передає мені, що вже налагоджено зв’язок із Парижем, Парижем XV століття. Як бачите, ми можемо легко і просто крокувати не тільки у просторі, а й у часі. На зв’язку з нами наш власний кореспондент… (ім’я, прізвище учня),  який знаходиться біля стін собору Паризької Богоматері.

Добрий день, …! Яким ти побачив собор на власні  очі?

Кореспондент. Добрий день, …! У школі я був старанним учнем, любив уроки зарубіжної літератури й із задоволенням читав твори, котрі ми вивчали. Прочитав і роман Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Прочитав, до речі, уважно, тому одного мого погляду було достатньо, щоб зрозуміти, що за велична споруда переді мною. Собор Паризької Богоматері, дійсно, як і писав Віктор Гюго, будували понад двох століть. Його возводили тисячі найкращих каменярів, малярів та скульпторів.  Більше години я ходив навколо “величної кам’яної симфонії”, яка побудована в готичному стилі, і розглядав статуї святих, єпископів, королів, що співіснують разом із зображенням химер і страховиськ. Як і в житті, так і в соборі красиве чередується з потворним, але це тільки підкреслює красу храму. Зараз я підходжу до невеликого натовпу людей, котрі про щось голосно розмовляють. Я бачу, що в дерев’яних яслах собору лежить полотняна торбина, а з неї виглядає потворна дитина. Видно, правда, одну голову, на якій копиця рудого волосся, одне око, рот і зуби. Натовп із острахом розглядає дитину. Хтось вголос припускає, що цю дитину ніхто не візьме на виховання, що її краще втопити у воді або  спалити на вогні. Я  зрозумів, що став свідком початку історії життя Квазімодо, котрий згодом стане дзвонарем у соборі Паризької Богоматері. Про нього Віктор Гюго розповість усьому світові.

Ведуча. Дякую тобі, …! На зв’язку з нами був наш власний кореспондент … А ми продовжимо нашу програму, в якій беруть участь ті, хто добре знає роман “Собор Паризької Богоматері” або принаймні знайомі з ним.  Перед початком програми я запитала в учнів:

Хто з героїв роману вам найбільше сподобався?  І хто з ваших однокласників на нього схожий?

Переважна більшість учнів своєю улюбленою героїнею назвала Есмеральду, а дівчину, схожу на неї, – …(ім’я, прізвище учениці). Бо вона – весела чорноока красуня, артистична, добре танцює, виступає на класних та шкільних заходах. Отже, … нам сьогодні і зіграє Есмеральду. А хтось із  присутніх отримає право поспілкуватись з чарівною красунею. І право це буде у того, хто переможе в нашій вікторині.

1.В якому році було написано роман “Собор Паризької Богоматері? (У 1831році).

2.Коли  відбулися події, котрі описані в романі? (У XV ст.).

3.Який король правив у той час? (Людовик XI).

4.Як звали циганку ? (Есмеральда).

5. ”Собор Паризької Богоматерї” – який це роман за жанром? (Історичний).

6. Як звали кізоньку Есмеральди? (Джалі).

7.Хто по-справжньому кохав Есмеральду? ( Квазімодо).

8.Ким був Квазімодо? (Дзвонарем).

9.Як звали архідиякона? (Клод Фролло).

10. Яку назву ще має Собор Паризької Богоматері? (Нотр-Дам де Парі).

Той, хто давав правильну відповідь на мої запитання, отримував фішки. Давайте підрахуємо, у кого з вас іх найбільше. Це і буде переможець нашої вікторини.

| Визначають переможця вікторини.|

Переможцем нашої вікторини стала … (ім’я, прізвище учениці). Вона і поспілкується з Есмеральдою. Ми їм дамо можливість вийти з нашої аудиторії і за зачиненими дверима за кілька хвилин скласти діалог і розіграти його. А поки вони будуть займатись такою серйозною справою, ми послухаємо юних художників,  які презентують свої ілюстрації до роману Віктора Гюго “Собор Паризькоі Богоматері.”

(Презентація  робіт юних художників.)

Ведуча. Настав час послухати діалог…(ім’я, прізвище учениці) і Есмеральди.

Аліна. Добрий день, Есмеральдо!

Есмеральда. Добрий день! Не буду приховувати, я здивована, звідкіля ти знаєш моє ім’я, я ж його тобі не називала?

Аліна. Та тебе ж знає не тільки Париж та його передмістя, а й увесь світ!

Есмеральда. Не перебільшуй, дівчино!  Так, дійсно, мені довелось багато танцювати на вулицях Парижа, але серед своїх глядачів я не бачила тебе жодного разу.

Аліна. Ти права, мене там і не було.

Есмеральда. Звідкіля ж ти знаєш моє ім’я?

Аліна. Я познайомилась із тобою на сторінках роману Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері” і була зачарована твоєю вродою та добрим серцем.

Есмеральда. Та невже? Я перший раз про таке чую. А ти нічого не плутаєш?

Аліна. Та ні, це точні відомості. Бо я сама прочитала цей роман від самого початку і до кінця. А в школі, на уроках зарубіжної літератури, ми його детально проаналізували.

Есмеральда. В якій це такій школі?

Аліна. У Валер’янівській загальноосвітній.

Есмеральда. Так ти не парижанка?

Аліна. Ні.

Есмеральда. Мабуть, через це у тебе таке кумедне вбрання?

Аліна. У нашій країні так одягаються всі  дівчата.

Есмеральда. А як називається твоя країна?

Аліна. Україна.

Есмеральда. Там теж тяжко живеться таким сиротам, як я?

Аліна. Ні, в моїй країні існують дитячі будинки для дітей- сиріт, кожному з них  надають грошову допомогу, за державні кошти навчають в різних державних закладах, а після їх закінчення допомагають працевлаштуватись.

Есмеральда. Як би я хотіла жити в такій країні! Але я нікуди не поїду, бо впевнена, що й у Франції  обов’язково буде таке життя. А зараз я багато працюю, щоб заробити на шматок хліба. Ось і тепер мені треба йти, бо моя кізонька вже чекає на мене біля майдану. Отже, пробач,  я піду. До побачення.

Аліна. До побачення. Мені було приємно поспілкуватись із тобою.

Ведуча. Віктор Гюго ще за часів свого життя став улюбленим поетом, драматургом і письменником багатьох французів. Вулицю, на якій він мешкав, авеню Ейлау, перейменували на авеню Віктора Гюго. Відтоді на конвертах так і писали “Віктору Гюго, що живе на своїй вулиці.” А коли Гюго помер, то в останню путь його проводжали два мільйони парижан. Як  бачите, автора “Собору Паризької Богоматері” любили і шанували ще за часів його життя. Але з роками ця любов не згасла, навпаки, вона стала ще міцнішою і заполонила серця багатьох юних громадян різних країн світу.

А що ви думаєте про Гюго-людину, Гюго-літератора та про його роман “Собор Паризької Богоматері?”

4 учасник. Коли я прочитав роман “Собор  Паризької Богоматері”, я був вражений незвичністю сюжетних ситуацій, оригінальністю характерів. Це ж який талант, яку творчу уяву треба мати, щоб так живописно  відтворити всі сторінки історичної дійсності.

5 учасник. Я також у захваті від багатогранного таланту Віктора Гюго, і вважаю, що він- неперевершений романіст, цікавий поет та плідний драматург.

6 учасник. А я захоплююсь не тільки талантом Гюго, а і його цілеспрямованістю, наполегливістю, порядністю.

7 учасник. Мені здається, що всі люди люблять читати романи про кохання. “Собор Паризької Богоматері”- це також зворушлива історія про неподілене кохання, тому він мав шалений успіх  ще за життя письменника й зараз продовжує хвилювати нас. Справжнє кохання не можна ні знищити, ні перемогти, воно – вічне. Цю думку якраз і несе роман читачам.

8 учасник. У майбутньому я хочу стати істориком, а згодом піти у політику, тому я із задоволенням прочитала цей роман. Познайомилась  я також і з його драматичними творами, які написані переважно на історичному матеріалі. Це “Марія Тюдор”, “Ернані”, “Король бавиться”, де він  викриває тиранію монарха, нікчемність придворного життя. Історичні твори Гюго, в тому числі й “Собор Паризької Богоматері”, допомагають мені не тільки більше дізнатись про далеке минуле, а й краще розібратись у нашій сучасній українській політиці. Мені добре відомо, що й Гюго займався політикою, був членом Французької Академії, отримав звання пера, мріяв про посаду міністра.

Ведуча. Як ви гадаєте, чи можна  назвати життя Віктора Гюго  щасливим?

9 учасник. Так, я думаю, що можна. Він зумів реалізувати себе як особистість, залишив цікаву творчу спадщину, в тому числі й роман “Собор Паризької Богоматері”, і самовіддано служив французькому народові.  Це може бути взірцем навіть для сучасних українських політиків.

Ведуча. Наша програма добігає кінця. Бажаю вам усього найкращого! До наступної зустрічі! З вами була (ім’я, прізвище учениці).

Література

1.Всесвітня література  в середніх навчальних закладах України.      – 2003. – №2.

2. Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. -      2006. – №3.

3.Гюго Віктор. Собрание сочинений в шести томах. Т.1. М.: Правда, 1988.

Тема. Шекспір  – геніальний  англійський драматург і поет доби Відродження.

Мета: познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Вільяма Шекспіра, дати уявлення про його  батьківщину, виховувати культуру зв’язного мовлення, розвивати навички виразного читання поетичних творів, вміння самостійно шукати та опрацьовувати потрібну інформацію; формувати такі риси характеру, як презентабельність, бажання і вміння змагатись..

Обладнання: портрет Вільяма Шекспіра, зображення театру “Глобус”, ілюстрації художників до трагедій Шекспіра, політична карта світу, виставка творів про Шекспіра (художніх, наукових, науково-популярних).

Тип уроку: урок засвоєння нових  знань.

Хід уроку

I.Презентація теми та мети уроку. Вступне слово вчителя.

На уроках зарубіжної літератури ми не тільки знайомимось із найкращими майстрами світової літератури та їх творами, а й подорожуємо різними країнами. Сьогодні ми відвідаємо Англію. Є у неї ще й інші назви  -  Велика Британія та “країна туманного Альбіону”. Там ми дізнаємось багато цікавого про сучасну Англію та англійський театр доби Шекспіра і про самого Шекспіра. Правда, подорож буде віртуальною, а здійснити її нам допоможуть ваші однокласники. Вони заздалегідь отримали індивідуальні завдання, самостійно знайшли потрібний матеріал і протягом уроку будуть екскурсоводами у нашій подорожі.

На кінець нашої подорожі пропоную провести конкурс “Кращий екскурсовод  класу.” Отже,  наш урок буде водночас урок-подорож і урок-конкурс.

Будьте уважними під час екскурсій, слідкуйте за культурою мовлення екскурсоводів, їхнім умінням підібрати потрібний матеріал і зацікавити слухачів. Наш конкурс проходитиме  в 3 турах.

Починаємо I тур. Називається він “Екскурсія”.

II.  Формування нових знань, умінь та навичок

Учитель. Подивіться на політичну карту світу. Це   – (показує на карті) сучасна Англія. Якою вона є сьогодні? Про це знає 1 учень.     (Називає його ім’я та прізвище) .

1 учень. Велика Британія  – острівна країна, що розташована на північному заході Євразії. Крім острова Великобританія, північно-східної частини острова Ірландія, до складу країни входить низка невеликих островів, розташованих довкола. Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії- офіційна назва країни. Найближчими сусідами, що знаходяться на материку Євразії, є Франція та Бельгія. На заході держава межує з Ірландією, що була 700 років колонією Великобританії. Звільнення Ірландії відбулося 1949 року. Але 6 графств Ольстера залишились у складі Великобританії, яка належить до 7 найрозвиненіших країн світу, є членом ЄС.

Столиця держави  – Лондон.

Учитель. Вулицями цього міста нас проведе 2 учень. (Називає його ім’я та прізвище).

2 учень. Герберт Уелс, відомий письменник-фантаст, у 1911 році писав:”Як на мене, Лондон  – найцікавіше, найкрасивіше, найдивовижніше місто у світі”.  З того часу багато що змінилося: з’явилися хмарочоси в Сіті, Центр Мистецтв на південному березі,  діловий центр Декландс. Але Лондон, столиця світу, залишився вірним собі. Герберт Уелс і сьогодні міг би бути присутнім на дебатах у Парламенті, піти на концерт в Альберт-хол або послухати  воєнний оркестр у королівському парку.

Сучасний Лондон – великий  міжнародний центр, який відвідує багато туристів із різних країн світу. Бувають там і наші співвітчизники. Вони вважають за потрібне обов’язково побувати на площі Парламента, уважно роздивитись Біг-Бен і послухати його голос. Приваблює туристів і  Букінгемський палац, який побудував король Георг IV. Вартість будівництва досягла 700 000 фунтів. Величною архітектурною спорудою міста є Кенсінгтонський палац. У ньому народилась і виховувалась королева Вікторія.

У музеї воскових фігур мадам Тюссо відвідувачів очікує зустріч з всесвітньо відомими особами: членами королівської родини, популярними акторами та політиками, зірками поп-музики. Музей знаходиться неподалік від Бейкер-стріт.

У Лондоні працює найдавніший метрополітен у світі, який побудовано у 1863 році. У місті розташовані великі банки, правління страхових, судноплавних, поштових та інших компаній, торгівельні біржі, редакції найвідоміших газет.

Лондон – найбільший культурний центр країни. Тут знаходяться Лондонський університет, Університет Сіті, Королівська академія драматичного мистецтва, Королівська академія музики та інші навчальні заклади. У місті працюють найбільша у світі Британська бібліотека та понад 30 музеїв.

Серед архітектурних пам’яток Лондона найвідоміші: замок Вільгельма Завойовника  – Тауер, Вестмінське абатство, “банкетний зал” палацу Уайтхолл, Британський музей та інші.

Учитель. У сучасному Лондоні багато і театрів. Всі вони славляться якістю постановок ще з часів Шекспіра. А яким був англійський театр XVI століття? Відповідь на це запитання знає 3 учень. (Називає його ім’я та прізвище). Отже, давайте його послухаємо. А щоб краще зрозуміти його розповідь, проведемо словникову роботу.

Театр – місце для видовищ і саме видовище, вистава.

Ліцедійство – 1) гра на сцені; 2) прикидання.

Драматургія – літературні твори для постановок на сцені.

Трагедія – жанр драми: в основі зіткнення характерів, конфлікт, який обов’язково закінчується загибеллю героїв.

Композиція драми -  складається з зав’язки, розвитку дії, кульмінації та розв’язки.

3 учень. Перше спеціальне приміщення, призначене для публічних видовищ, було збудовано за Лондоном у 1576 році. Його збудував тесля  Джеймс Бербедж, який взяв на себе керівництво трупою. Саме Бербедж і назвав зведену ним будівлю “театром”. Вона була овальної форми. Глуха стіна мала два виходи: один – для глядачів, другий – для акторів. Уздовж усієї стіни були розміщені галереї, розділені перегородками. Завіси в сучасному розумінні не було. Сцена протягом усієї вистави залишалась відкритою.

Спектаклі демонструвалися завидна ( найчастіше після обіду), оскільки театр не мав даху.

У трупі Джеймса Бербеджа, де понад 20 років працював Шекспір, були дуже талановиті актори: Річард Бербедж – видатний трагік, виконавець ролей Гамлета, Отелло, короля Ліра; Вільям Кемп  – чудовий комік, найкращий виконавець ролі Фальстафа у п’єсі Шекспіра “Віндзорські жартівниці” та інші.

Після смерті Джеймса Бербеджа  його сини Катберт і Річард у 1599 році за південною межею Лондона побудували нове приміщення. Це був знаменитий театр “Глобус”. Майданчик овальноі форми було оточено високою стіною, з внутрішнього боку якої  розташували ложі  для аристократії, над ними – покриту соломою галерею для заможних жителів міста. Решта глядачів стояла з трьох боків сцени. Вистави проходили без антрактів і майже без декорацій. Два-три столи і кілька графинів – ось і приміщення таверни. Кілька дерев у діжках  – ліс. Костюми ж, у яких виступали актори, виготовлялись дуже ретельно і відповідали певній епосі.

Театральні трупи були невеликі: по 12 – 15 чоловік кожна, що пояснювалося матеріальною скрутою. Якщо діючих осіб у п’єсі було більше, ніж акторів у трупі, одному виконавцю доводилося грати 2 – 3 ролі. Жіночі ролі грали юнаки. Перші виступи актриси у ролі Дездемони зафіксовано тільки у 1660 році.

“Глобус” уміщав 1200 глядачів. Театри цього типу збирали найрізноманітнішу аудіторію: поряд з молодими дворянами і чепурними дамами тут були представники  найширших верств населення: торговці, ремісники, студенти, матроси. Найменше  бувало у театрі представників поважної  лондонської буржуазії, яка була охоплена духом ощадливості, тверезої розсудливості, ненавистю до розваг, вважаючи їх марнотратством і легковажністю.

У “Глобусі” грала трупа “Слуги лорда-камергера”, у якій головним трагіком був Р. Бербедж, головним коміком – Р. Армін, головним драматургом – В. Шекспір. Трупа зіграла всі п’єси, написані Шекспіром після 1594 року.

Трупа театру “Глобус” іноді грала і в закритому театрі, що звався “Блек фрайєрс”. До  нього мали доступ тільки найбільш привілейовані члени суспільства; репертуар і стиль акторської гри тут зазнавали деяких обмежень, що виключали вільність, яка була звичною у театрі “Глобус”. Шекспірівську  трупу часто запрошували на виїзні спектаклі до придворного театру, де вона мала багатші декорації і складні машинні пристрої для постановок. Можливо, деякі п’єси Шекспіра в першому варіанті були написані саме для таких вистав (“Сон літньої ночі”, “Макбет”, “Буря”). Шекспір писав для різноманітних верств населення, але основною його аудиторією були глядачі з народу. У 1613 році дерев’яна будівля “Глобуса” згоріла. Театр був збудований з каменю і знову відкритий у 1614році.

Учитель. Наша наступна екскурсія до театру “Глобус”, співвласником якого колись був Вільям Шекспір. Тепер він – відомий у всьому світі поет і драматург. Які відомості про нього нам зберегла історія? Про це  -  4 учень.(Називає його ім’я та прізвище).

4 учень. Ми мало знаємо про Шекспіра, -  надто пізно похопилися його біографи. Адже перша зовсім коротенька біографія великого драматурга, написана якимсь Ніклзом Роу, вийшла друком у 1709 році, інакше кажучи, майже через сто років після його смерті.

Відомий нам  образ Шекспіра-людини з самого початку на добру половину складався з переказів, легенд, міфів. Протягом століть учені просівали цю руду. Як наслідок, на долоні шекспірознавства залишилась  пригорща незаперечних фактів. Проте вони розрізнені, часом суперечливі. І біографічні прогалини мимоволі заповнюють припущеннями, гипотезами. В особистій долі творця “Гамлета”, “Ліра”, “Макбета” й досі багато темного, непоясненного.

Він народився у Стретфорді-на-Ейвоні 1564 року, певно, 23 квітня. Це  – факт, підтверджений записом у церковній  книзі.

Батько майбутнього поета, Джон Шекспір, розжився на чинбарстві і торгівлі вовною, а якийсь час навіть був міським головою.  Його старший син Вільям у віці від семи до чотирнадцяти років відвідував так звану “граматичну школу” в Стретфорді. Довше вчитись йому не довелося: фінансові справи батька занепали, треба було брати участь в утриманні багатодітної сім’ї. Що він робив у ці роки, достеменно невідомо – чи то був учнем у різника (може, навіть у власного батька), чи то служив молодшим учителем.

У 1582 році він одружився з Анною Хетевей, дівчиною трохи старшою за нього, дочкою заможного селянина. Незабаром народилася дочка Сьюзен, а через два роки – близнята Джудіт і Гамнет. Однак юний батько і чоловік недовго просидів біля родинного вогнища: близько 1586 року він подався до столиці. Поголос твердив, що то була втеча. За однією версією Шекспір браконьєрствував на землях всесильного в окрузі поміщика сера Томаса Льюсі і був змушений рятуватися від його помсти. За іншою – він посварився (коли не побився) з хазяїном, у якого служив.

Що він робив у столиці спочатку, теж невідомо. За однією легендою, стеріг перед театром коней вельможних панів, що відвідували вистави. Це так само можливо, як і сумнівно. Відомо лише те, що незабаром він уже був всередині одного з лондонських театрів, здається, як суфлер чи служитель, який відповідав за шумові ефекти.

Акторської кар’єри він так і не зробив: до нащадків дійшли відомості лише про дві зіграні ним ролі, до того ж другорядні,  -   це ролі тіні батька Гамлета і слуги Адама з комедії “Як вам це сподобається”. Зате Шекспір досить швидко досяг успіхів на іншій ниві.

Приблизно з 1590 року він узявся за перо. З 1593 чи 1594 року входив до трупи Джеймса Бербеджа,  яка  давала вистави в будинку, йменованому “Театром”, і належав до “слуг лорда-камергера”. А 1599 року, коли сини Бербержа побудували театр “Глобус”, Шекспір став одним із співвласників цього прибуткового закладу.

Він написав 37 п’єс, кілька поем і циклів віршів, 154 сонети. Протягом усього свого  лондонського життя він купував нерухоме майно і землю, отож, коли близько 1612 року пішов на спочинок і повернувся в рідні місця, майбутнє близьких і власна його старість були забезпечені. Тільки він не дожив до старості. 23 квітня його не стало.

Творчість Шекспіра залишила помітний слід в українській літературі. Михайло Старицький, Юрій Федькович, Панас Мирний, Пантелеймон Куліш, Леся Українка, Іван Франко, Марко Кропивницький, Михайло Драгоманов, Максим Рильський,  Борис Тен, Микола Бажан, Василь Мисик, Дмитро Павличко, Дмитро Паламарчук перекладали твори великого англійського драматурга. П’єси Шекспіра з успіхом ідуть на сценах українських театрів.

Вчитель. Думаю, настав час послухати невмирущі твори талановитого Шекспіра. Наші конкурсанти прочитають напам’ять по одному його сонету. Це буде II туром нашого змагання.     Слідкуйте  за виразністю читання віршів та багатством інтонацій наших конкурсатів.

1 учень.

Сонет 130

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні пліч її овали,

Мов з дроту чорного  коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як  дишуть люди, -

А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої – цілком земні.

І все ж вона – найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

2 учень.

Сонет 102

Зроста любов моя, всякчас нова, -

Люблю ніжніше, мовчки, до нестями.

Торгує той дрібними почуттями,

Хто серце всім на показ відкрива.

В весняну пору нашої любові

Тебе прославили мої пісні, -

Так соловей співа на честь весни,

Та влітку мовкне спів його в діброві.

Не гаснуть чари весняного саду,

Як стихне голос ніжного співця.

Коли той спів лунає без кінця,

Набридне він, утративши принаду.

Тому на певний час умовк і я,

Щоб пісня не обриднула моя.

3 учень.

Сонет 88

Коли, свої виправдуючи зради,

Нарузі віддаси мене й ганьбі,

Я сам допомагатиму тобі,

Себе ганьбитиму я без пощади.

Найкраще знаючи всі власні вади,

В них ладен я відкритися юрбі,

Твоєї правоти і честі ради

Найбільшу кривду спричинить собі.

Та в жертві цій здобуток мій багатий

Покриє легко всі мізерні втрати,

Моє безчестя, кривди і жалі,

Бо знатиму – не марно слугував я:

Тавро лукавства, зради  і безслав’я

Не запалало на твоїм чолі.

4 учень.

Сонет 121

Ліпш бути злим, ніж виглядать на злого,

Впокорившись обмовам навісним.

О суд очей чужих! Як нам із ним

Погодитись нелегко, їй же богу!

Чи б міг фальшивий зір цінити в скарб

Мій серця жар? Здолав його б донести

Шпигунський набрід, що кладе на карб

Мені все те, за що я годен честі?

Я – отакий, як бач. Ганьбить мене -

Це міряти на свій аршин пігмеям.

Та я ж високий як на них. Бігме їм

Це не з руки. А хто мене зігне?

На грішника – то всі, і навіть діти,

В смолі пекельній мусили б сидіти.

Учитель. Коли наші учні- конкурсанти готувались до проведення екскурсій, вони шукали потрібний матеріал у різних джерелах: підручниках, енциклопедіях, довідниках. А зараз ми надамо їм можливість поспілкуватись з випускником нашої школи, Олексієм (називає його прізвище), котрий 2 роки тому проходив студентську практику  на батьківщині знаменитого Шекспіра і на власні очі бачив театр “Глобус”. Сподіваюсь, що це спілкування не буде марним, а стане додатковою інформацією і для екскурсоводів, і для всіх нас. Це буде III тур нашого змагання. Давайте назвемо його  “Міні-прес- конференція”. А перед її проведенням  згадаємо основні правила ведення діалогу.

(Надруковані на папері правила роздає всім учням та учасникам змагання.)

1. Доброзичливо,шанобливо стався до співрозмовника.

2. Говори ввічливо, до старших звертайся на Ви.

3.У розмові торкайся теми, яка цікавить співрозмовника.

4. Чітко став запитання, зрозуміло висловлюйся, будь небагатослівним.

5. Учись уважно слухати співрозмовника. Не перебивай його, поки він не закінчить свою розповідь. Дослухай те, що він хотів сказати, до кінця, а вже потім, якщо не згоден, аргументовано заперечуй. Чим уважніше ти слухатимеш, тим приємніше буде людям з тобою розмовляти.

6. Не намагайся говорити голосніше від співрозмовника. Це невигідно тобі ж самому: хто говорить, не підвищуючи голосу, до того прислухаються уважніше, ніж до крикуна.

7. Розмовляючи, дивись на співрозмовника, але не хапай його за руку, не смикай гудзики, не плескай по плечу. Намагайся привернути увагу словами, а не руками.

8. Не починай розмову без потреби.

Прес-конференція .(Можливий варіант).

1 учень. Добрий день, Олексію! Щиро дякуємо тобі за те, що ти знайшов час і відгукнувся на наше запрошення.

Олексій. По-перше, я вдячний вам за те, що не забули мене і запросили до себе. Мені приємно відвідати рідну школу, побачити своїх вчителів. По-друге, щиро дякую вам за співучу рідну мову. В Дніпропетровську, де я навчаюсь в аграрному університеті,  її не так вже й часто чути.

2 учень. Олексію, ми знаємо, що два роки тому ти проходив студентську практику в Англії. Скажи, як довго вона тривала?

Олексій. Вона тривала майже півроку.

3 учень. Де саме ти працював?

Олексій. Я трудився у господарстві, яке спеціалізується на садівництві. З весни я разом з іншими студентами доглядав за яблунями, черешнями, чорною смородиною. А влітку ми збирали врожай.

4 учень. Де ти жив?

Олексій. Я мешкав у котеджі разом із студентами з Чехії, Болгарії та Литви. Пізніше до нашого братства приєднався практикант із Південної Африки.

1 учень. Що тебе найбільше вразило в Англії?

Олексій. Вразила добротність у всьому, порядок. Все робиться там для людини. Доріжки, тобто олейки, скрізь вимощені дрібними камінцями. І ніяких канцерогенів! Заасфальтовані лише дороги для автомобілів.

3 учень. Що цікавого ти побачив там?

Олексій. Кожного вихідного ми їздили до Лондону. Прекрасне місто! Музеї, театри, виставки! Але це все  -  дуже дороге задоволення.

2 учень. Чи бачив ти театр “Глобус”?

Олексій. Так, бачив і, навіть заходив до нього!  Я зрозумів, що англійці з повагою ставляться до Шекспіра.

4 учень. Який твір Шекспіра тобі найбільше подобається?

Олексій. ”Гамлет”. Це надзвичайно філософська трагедія. Я  люблю її інколи перечитувати.

3 учень. Що б ти побажав нашим учням ?

Олексій. Старанно вчитись і бути у всьому наполегливими.

1 учень. Спасибі тобі, Олексію, за цікаву бесіду. До побачення.

Олексій. Нема за що. До побачення.

III.Підбиття підсумків конкурсу.

Учитель. Наш конкурс добігає кінця. Настав час визначити переможця. І це зробите ви. Уявіть собі, що ви  – представники туристичної компанії”ЕЛІТ-ТУР”. Вам потрібно прийняти на роботу ще одного екскурсовода. Кому  з ваших однокласників ви запропонували б таку роботу? Це і буде переможець нашого конкурсу. Напишіть його ім’я та прізвище на аркушику папера, котрий я вам зараз роздам. (Роздає. Потім проходить між рядами парт з тацею, на яку учні кладуть свої папери. Діти за першою партою опрацьовують результати голосування. Учитель називає переможця. Його всі вітають і перев’язують стрічкою з написом “Кращий екскурсовод класу”.

IV.Підсумок уроку. Аргументоване оцінювання учнів.

Актуальне інтерв’ю.

Учитель. Подорож завершено. Залишається обмінятись враженнями від того, що ми почули впродовж 45 хвилин віртуальної подорожі.

• Що цікавого ви почули про Шекспіра?
• Що вас найбільше вразило на уроці?
• Чи можна вважати, що наша подорож була не тільки цікавою, а й корисною?

V. Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал підручника про В. Шекспіра. Вивчити напам’ять  сонет Шекспіра (121 або 130). Повторити вивчений матеріал про сонети Ф. Петрарки.

Література

1.Бендаччі Т. Лондон. – Л.:ЛТД, 2001.

2.Ніколенко О. М. Зарубіжна література.    – Х.: АН ГРО ПЛЮС, 2008.

3. Сафарян С. І., Султанов Ю. І. Зарубіжна література. – К.:Вежа, 2000.   -   С.231 – 234.

4. Шекспір В. Твори в шести томах. Т.2. – К.: Дніпро, 1986.

5. Яценко Б.П. Економічна і соціальна  географія світу. -     К.: Форум, 2004.

Тема. Федір Тютчев (1803 – 1873).”Я знаю в праосені пору…”

Тонкий ліризм поезії Тютчева. Замилування осінньою природою і майстерність поетичного вислову.

Мета: познайомити учнів із життям та творчістю російського поета XIX ст. Ф.І.Тютчева, розкрити красу його поетичних творів, розвивати навички виразного читання  поетичних творів, поглиблювати теоретико-літературні знання учнів, вчити малювати словом, виховувати любов до природи.

Обладнання: портрет Ф.І.  Тютчева, репродукція картини І.Левітана “Золота осінь”, ілюстрації учнів, аудіозапис фрагменту з фортепіанного циклу П.І.Чайковського “Пори року”.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I.Організація роботи класу

II.Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання.

III. Презентація теми та мети уроку

Слово вчителя

Мабуть, немає у світі людини, яка була б байдужою до природи, не відчувала себе її частиною та не розуміла свою залежність від неї.

Природа допомагає кожній творчій особистості краще осмислити себе, свої почуття.

У всі часи найкращі поети були в захваті від її неповторної краси та гармонії.

Сьогодні у нас є можливість звернутись до особистості та творчості великого знавця і співця природи, відомого російського поета Федора Івановича Тютчева.

IV. Формування нових знань,  умінь та навичок

Учитель. Пропоную вам здійснити  віртуальну 45-хвилинну подорож у світ поета на “Літературному трамваї”. Як і на справжньому трамваї, подорожуємо від зупинки до зупинки.

Зупинка “Біографічна”

*Один із учнів отримав випереджальне індивідуальне завдання і від 1 особи розповідає.

Ф.І Тютчев. Я народився у старовинній дворянській сім’ї, в Орловській губернії. У 1821 році блискуче закінчив словесний факультет Московського університету. Наступного року виїхав за кордон, одержавши посаду в російському посольстві в Мюнхені   -  тодішній столиці Баварського королівства. Служив також у Турині (Сардинія).

У чужих краях я прожив 22 роки, але не втрачав зв’язку з батьківщиною і зрідка відвідував її. Вірші писати почав ще підлітком, але друкувався дуже рідко. Справжній дебют відбувся у 1836 році, коли зошит із моїми поезіями потрапив до Пушкіна і той, вражений їх красою, опублікував вірші у журналі “Современник”.

Зупинка “Поетична”

Учитель. Ф.І.Тютчев  -    поет романтичного складу і надзвичайно тонкий майстер віршованих пейзажів. У його поезії немає різкої грані між людиною і природою, вони майже тотожні. Пропоную прослухати вірш Тютчева “Я знаю в праосені пору…” в оригіналі та в перекладі.

*Учні, котрі отримали індивідуальні випереджальні завдання, читають вірш напам’ять.

*Бесіда за прослуханим.

-Які враження викликала у вас картина природи, створена Тютчевим?

-Чи зрозумілими стали вам слова, використані в темі уроку: “тонкий ліризм поезії Тютчева?” Як ви можете пояснити їх значення?

Зупинка “ Літературознавча”

*Виразне читання учнями вірша Тютчева “Я знаю в праосені пору…” своєму сусідові по парті, оцінювання читання і висловлення побажань щодо читання.

*Аналіз вірша.

-Використовуючи текст вірша,  доведіть, що поет милується осінньою природою.

-Як поет передає гармонійну єдність природи і людини?

-Завдяки чому поету вдається досягти високої майстерності поетичного вислову?

*Повторення знань з теорії літератури.

-Що називають тропами?

-Які види пропів вам відомі?

-Пригадайте визначення кожного із тропів.

*Робота в мікрогрупах: кожній із груп знайти в тексті вірша і виписати до зошитів приклади використання автором:

(У вірші автор використовує 28 разів голосний звук “о”. Такий повтор голосного  звука надає поезії милозвучності і сприяє передачі смутку. Використання глухих приголосних передає тишу і спокій.)*Завдання для групи дослідників.

Дослідіть, як поетуТютчеву вдається передати свою  печаль?

*Робота з інформаційною карткою.

Алітерація  -  стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних.

Асонанс – концентроване  повторення голосних звуків у віршованому рядку чи строфі.

Звукопис  - вживання в художньому, переважно віршованому тексті однакових чи подібних звуків.

Зупинка “Образотворча”

Учитель. Подорож “Літературним трамваєм” триває. Наша наступна зупинка “Образотворча”. Там ми розглянемо репродукцію картини І.Левітана “Золота осінь”.

Російський художник І.Левітан захоплювався пейзажем. Природа хвилювала його до сліз, він сприймав її. як живу істоту.

Художник знав напам’ять майже всю російську пейзажну   лірику, досить часто читав своїм знайомим вірші Пушкіна, Некрасова, Фета і свого улюбленого поета Тютчева.

*Запитання до аналізу картини І.Левітана “Золота осінь”.

-Що таке пейзаж?

-За допомогою яких деталей художник передав красу осені?

-Які фарби використовує він для зображення цієї пори року?

-Які враження викликала у вас картина?

*Презентація учнівських малюнків на тему “Осінь” .

“Посиденьки на сходинках”

Учитель. Ви подорожуєте “Літературним трамваєм”. На часі наші посиденьки на сходинках. На них уже зручно примостилися ваші однокласники, котрі приготували усну розповідь на тему “Осінь”. Давайте приєднаємось до них і уважно послухаємо, як вони вміють словесно малювати осінь.

1 учень. Осінь  -    моя  улюблена пора року.  Вона красива та чарівна. Я завжди милуюсь різнокольоровим вбранням дерев. Люблю ходити по м’якому килиму з опалого листя та дивитись на чисте і прозоре небо.

2 учень. У мене слово “осінь” асоціюється зі словом ”урожай”. І це не випадково, бо мої односельці в цей час збирають урожай у полі, в садах і городах. Цього року він був щедрим, земля добре віддячила людей за їхню невтомну працю.

3 учень. А я люблю осінь за те, що з її приходом починається новий навчальний рік. Саме 1 вересня ми урочисто святкуємо День Знань і наша школа перетворюється на бджолиний вулик. Повсюди чутно гомін та дитячий сміх. І так протягом усього року. У школі я встигаю і знань набути, і цікаво поспілкуватись з однокласниками, і добре відпочити.

Зупинка “Музична”

*Повідомлення учня-мистецтвознавця. З давніх- давен люди захоплювались не лише барвами природи, а й її неповторними звуками і намагались наслідувати їх у своїх музичних творах.

Російський композитор П. І.Чайковський (1840-1893) створив популярний фортепіанний цикл “Пори року”, який складається з 12 мініатюр. Кожному місяцю року відповідає одна п’єса. У музичних “пейзажах” він передає враження від спілкування з природою, зображає картини із життя людей, пов’язані з певною порою року. Є у нього і варіації на тему осені: “Вересень. Полювання”, “ Жовтень. Осіння пісня”, “Листопад. На тройці”.

*Прослуховування фрагментів “осінніх” частин циклу.

*Завдання.

• Які відчуття передає музика цих п’єс?
• Чи виникає перед вашими очима картина осені?
• Який твір вас більше вразив, вірш Тютчева, картина Левітана чи музика Чайковського? Аргументуйте свою відповідь.

Учитель. Ось  такою виявилась наша мандрівка. На зоризонті вже з’явилось депо. Настав час завершити подорож.

V. Рефлексія.

Проблемне запитання.

Вірші Ф. І. Тютчева написані багато років тому. Чому ж ми і тепер читаємо  їх із задоволенням, одержуємо від них естетичну насолоду?

VI. Підсумок уроку

Оцінювання та висновок.

Учитель. Коли читаєш поезію Ф. І. Тютчева, відчуваєш спокій у душі. А це тому, що його творчість пронизана світлим сприйняттям життя і глибоким розумінням природи.

Бажаю вам частіше звертатись до віршів тонкого майстра ліричного пейзажу і отримувати від них естетичну насолоду.

VII. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал підручника, присвячений Ф. І. Тютчеву.
2. Приготувати виразне читання вірша “ Я знаю в праосені пору…”
3. Вивчити вірш Тютчева “ Я знаю в праосені пору…”  напам’ять (за бажанням).

Література

1. Бітківська Г. В. та ін. Зарубіжна література:  Книга для вчителя: календарне планування та розробки уроків. 5 клас.  -  К.: Грамота, 2005.
2. Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. -  2006. -   №2.
3. Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.  -  2008.  -  №2.
4. Паращич В. В. Вивчення зарубіжної літератури. 5 клас.  -  Харків: Веста: Видавництво “Ранок”, 2003.